Кам'янець-Подільський
державний історичний музей-заповідник

Каньйон у Кам’янці-Подільському ніби спеціально викарбуваний природою для захисту міста від ворогів. По глибокій вузькій долині протікає річка Смотрич, у цих скелях, заввишки до 50 метрів, численні рештки давньої доби – рослини та молюски. На кам’яних схилах ростуть квіти та трави, яких немає більше ніде у світі. Уздовж долини Смотрича розташовані мальовничі Товтри – залишки прадавніх коралових рифів у вигляді гостро виступаючих пагорбів.

Унікальне у світовій архітектурі поєднання мінарету, увінчаного фігурою Діви Марії, та діючого християнського храму. Саме в приміщенні кафедрального костелу св. Апостолів Петра і Павла (ХV–ХІХ ст.) з 1672 року, після захоплення міста турками, діяла головна мечеть міста. Побудований мінарет за класичною для Османської імперії схемою, тому має вигляд циліндра, який дещо звужується до верху. Його висота становить 27 м, а 136 гвинтових сходинок дозволяли піднятись на балкон. Після того, як 1699 р. поляки відновили свою владу над Поділлям, мечеть перетворили на костел, а на вершині мінарету встановили дерев’яну скульптуру Божої Матері. У 1756 році її замінили на мідну, висотою 4,5 м, виготовлену в Гданську в майстерні з виробництва дзвонів.

Руська брама поч. ХVІ ст. – справжня міні-фортеця, з бійниць башт якої можна було обстрілювати ворога та захищати в’їзд у місто. Унікальна система для затоплення каньйону річки Смотрич в разі зовнішньої загрози. Принцип функціонування оборонно-гідротехнічної системи Руської та Польської брам (з протилежної сторони каньйону) полягав у послідовному перекритті їхніх шлюзів, внаслідок чого каньйон до певного рівня затоплювався водою, унеможливлюючи підступ ворога до міста. Рівень води в каньйоні регулювали за допомогою шлюзів, а також водопропускного отвору в Замковому мості. Брама складалась з восьми башт, барбакану та оборонних мурів, довжина яких досягала 230 метрів. В результаті повеней чотири з них з часом були зруйновані. У першій чверті ХІХ ст. брама втратила оборонну функцію, а її приміщення почали використовуватись для господарських потреб. Зараз у приміщенні діє Музей старовинного військового обмундирування і зброї

Міст Стрімка лань (Лань, що біжить) (1973 р.) – міст через річку Смотрич Кам`янця-Подільського, що розкинувся над мальовничим каньйоном. Проект мосту розробили у 1965 році фахівці всесвітньо відомого Інституту електрозварювання імені Євгена Патона. Уперше у світовій практиці інженери вирішили застосувати бісталеві балки, які дозволили зробити міцний міст без жодного підпорного "бика". Споруда тримається лише на двох бокових опорах, відстань між якими – 174 м. Загальна довжина моста – 379 м. Цей міст є одним з центрів екстремального відпочинку Кам’янця-Подільського – роупджампінгу. Здійснивши стрибок з найвищого моста в Україні, ви зможете відчути по-справжньому вільне падіння. 2,5 секунди польоту залишаться в пам’яті назавжди.

Сквер «Лебедине озеро» знаходиться на краю каньйону річки Смотрич. З цієї території відкривається неперевершена панорама Старого міста. На кінець минулого століття сквер, що сьогодні має назву «Лебедине озеро», був дуже романтичним та цікавим місцем. Багато людей приходять сюди помилуватись цими чарівними птахами. До «Лебединого озера» ведуть шляхи з інших скверів: Молодіжного та парку Героїв Євромайдану. Щоб перейти до парку Героїв Євромайдану, потрібно піднятись сходами, посеред яких тече вода, породжуючи відчуття легкості та постійного руху життя.

Мармуровий надгробок Лаури Пшездзецької у кафедральному костелі святих апостолів Петра і Павла. Виконаний відомим скульптором, професором Петербурзької академії мистецтв Віктором Бродзьким у 1876 році в Римі. Лаура була дочкою подільських магнатів Пшездзецьких, котрі жили в Чорному Острові. На 21-му році життя вона померла від туберкульозу хребта, спричиненого травмою. Останні дні свого життя Лаура провела не в рідному місті, а в Торре-дель-Греко (Італія). Саме туди батько відвіз її на лікування, тут вона і померла 23 червня 1874 р. Невдовзі маркіза де Ноель, тітка Лаури, замовила в Римі надгробок. Скульптура, виготовлена з каррарського мармуру, виконана настільки деталізовано й реалістично, що складається враження, ніби майстер вдихнув у шматок мармуру життя. Чарівна дівчина вкрита тонким покривалом, тканина якого здається прозорою. Поруч з надгробком встановлені бюсти родичів.