Художній відділ Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника нещодавно поповнився відреставрованим венеційським пейзажем невідомого художника (? ймовірно одним із послідовників Франческо Гварді) ХVIII ст., що був переданий до фондів у 1965 р. кам’янчанином Лубецьким. Розмір роботи 65х107 см.

 

 Венецію часто називають містом-музеєм. Тісно забудований розкішними старовинними будівлями історичний центр міста розташований на 120-ти невеликих піщаних островах, які з’єднуються між собою 400 мостами та перетинаються 170 каналами.

 

Гранд канал – головна транспортна артерія, яка проходить через усе місто і розділяє його на дві частини. Набережних у каналу майже не має, їх замінюють фасади будинків, які побудовані на палях. Тут зосереджені найкрасивіші будівлі: на берегах каналу побудовано близько ста палаців.

 

На полотні «Венеційського пейзажу» зображений один із найколоритніших куточків міста – вид на Гранд канал, переданий із неймовірною фотографічною точністю і який, фактично, не змінився до сьогоднішнього часу. У панораму потрапив палац Барбаро (PalazzoBarbaro) – знаменитий комплекс, що складається з двох будівель, які побудовані в різний час і відрізняються архітектурним рішенням та є одними із небагатьох оригінальних палаців Венеції; базиліка святої Діви Марії (Basilica Santa Mariadella Sallute); палац Мула Морозіні та Чентано Морозіні (Palazzi Da Mula Morosini e Centani Morosini) – резиденція Анніни Морозіні, яка уславилась тим, що зробила палац місцем зустрічі знаті, художників, політиків.Також око художника зловило тут гондоли та легкі торгові галери.

 

Робота написана в традиційній манері XVIII ст. Неймовірне просторове рішення полотна сповнює твір повітрям та золотавим мерехтінням світанку. Храм святої Діви Марії ще оповитий ранковим туманом, в рожевих напівтонах заховалась будівля митниці – Пунта делла Догана.  Місто спить, але деякі працелюбні венеційці вже ковзають дзеркальною гладдю каналу. Біля палацу Барбаро притулилися два невеликі човни. Їх легкі вітрила ще не сповнені вітру. Вони просіюють крізь себе сонячне проміння та будь-якої миті готові вирушити в дорогу на зустріч всьому новому.

 

Все в цій роботі підкорене всеохоплюючому відчуттю спокою. Спокійне плесо води, відсутність людей, птахів, жвавих гондол на каналі. Кольори переважають охристі, теплі, золотаві. Блакитний колір неба також не сприймається холодним, адже насичений бузковими та рожевими відтінками.

 

Манера письма класична, мазки маленькі, акуратні. Для передачі глибини води застосовані комбіновані техніки.

 

Нажаль, автор твору невідомий, однак майстерність роботи вказує на високий професійний рівень художника. Хочеться вірити, що скарбниця художнього відділу музею поповнилась справжнім відреставрованимтвором одного із послідовників маестро Венеційського пейзажу ХVIIIст.

 

Завітавши до Галереї мистецтв тазанурившись у споглядання пейзажу, Ви зможете «відвідати» чарівну Венецію та насолодитися її красою і величчю.